Суд Європейського Союзу (EuGH, Суд ЄС) уточнив умови застосування обмежувальних заходів до фізичної особи, яка перебуває в родинних зв’язках з особою, що вже перебуває під санкціями (EuGH, рішення від 15 жовтня 2026 року – C‑695/23 P (номер справи Суду ЄС)). Відповідно до цього самих лише родинних зв’язків недостатньо. Необхідні спільні інтереси, які об’єктивно виходять за межі спільності інтересів, зазвичай пов’язаної з такими відносинами. У конкретній справі EuGH відхилив апеляційну скаргу відповідної громадянки Росії.
Обмежувальні заходи у зв’язку з війною проти України
Провадження стосувалося заходів, які Європейський Союз запроваджує з 2014 року у відповідь на дії, що підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України.
Правовою основою були, зокрема, Beschluss 2014/145/GASP (Рішення 2014/145/CFSP про обмежувальні заходи) і Verordnung (EU) Nr. 269/2014 (Регламент (ЄС) № 269/2014 про обмежувальні заходи). Обидва нормативні акти передбачають за певних умов заморожування коштів та економічних ресурсів, а також обмеження щодо в’їзду на територію держав-членів і транзитного проїзду через неї.
Заходи проти провідних підприємців і пов’язаних осіб
Art. 2 Abs. 1 Buchst. g des Beschlusses 2014/145/GASP (стаття 2, пункт 1, підпункт g Рішення 2014/145/CFSP) охоплює, серед іншого, провідних підприємців, а також певних осіб, організації та установи, які працюють у секторах економіки, що забезпечують уряду Російської Федерації значні доходи. До нього також включено пов’язаних із ними фізичних або юридичних осіб, організації чи установи.
Art. 3 Abs. 1 Buchst. g der Verordnung (EU) Nr. 269/2014 (стаття 3, пункт 1, підпункт g Регламенту (ЄС) № 269/2014) у поєднанні з Art. 2 dieser Verordnung (статтею 2 цього Регламенту) містить аналогічне за змістом положення. Регламент також передбачає регулярний перегляд списку, але щонайменше один раз на дванадцять місяців.
За певних умов компетентні органи держав-членів можуть дозволити розморожування заморожених коштів або економічних ресурсів. Відповідно до застосовних положень також залишаються можливими певні платежі за договорами, укладеними до внесення до списку.
Внесення апелянтки до санкційних списків
Рада Європейського Союзу внесла апелянтку до списків, що стосуються Beschluss 2014/145/GASP і Verordnung (EU) Nr. 269/2014, на підставі правових актів, ухвалених 9 березня 2022 року.
Обґрунтування ґрунтувалося на тому, що вона була головою опікунської ради фонду, який опікувався благодійною діяльністю великих компаній. Водночас вона перебувала у шлюбі з підприємцем, до якого через його становище та діяльність також застосовувалися обмежувальні заходи.
Тому Рада дійшла висновку, що вона була пов’язана з провідним підприємцем, який працював у секторах економіки, що забезпечували російському уряду значні доходи.
Провадження в Загальному суді Європейського Союзу
17 травня 2022 року апелянтка подала до Gericht der Europäischen Union (Загального суду Європейського Союзу) позов про скасування правових актів, які її стосувалися. По суті, вона посилалася на дві підстави позову:
-
Рада помилково визнала її пов’язаною з чоловіком у розумінні відповідного критерію.
-
Застосовані до неї заходи порушували її основоположні права та принцип пропорційності.
За заявою Ради провадження було об’єднано зі справою T‑270/22 (номер справи Загального суду ЄС), що стосувалася чоловіка, рішенням від 10 березня 2023 року виключно для цілей усної частини провадження. Позивачка заперечувала проти об’єднання.
Рішенням від 6 вересня 2023 року – T‑272/22 (номер справи Загального суду ЄС) Загальний суд відхилив позов і поклав судові витрати на позивачку.
Оцінка зв’язку між подружжям
На думку Загального суду, поняття пов’язаності охоплює осіб, які загалом поєднані спільними інтересами. Наявність відносин, що виникають у зв’язку з економічною діяльністю, не є обов’язковою. Однак пов’язаність не може випливати виключно з родинних відносин.
Загальний суд установив, що позивачка не виконувала безпосередніх функцій у двох компаніях свого чоловіка. Однак, за оцінкою суду першої інстанції, її діяльність у фонді створювала спільні інтереси, що виходили за межі шлюбу. Фонд керував благодійною діяльністю компаній, з якими був пов’язаний її чоловік.
На думку Загального суду, Рада таким чином навела достатньо конкретні, точні та узгоджені ознаки наявності зв’язку. Ця оцінка ґрунтувалася не лише на шлюбі, а й на відносинах між фондом і відповідними компаніями.
Основоположні права та пропорційність
Загальний суд також відхилив другу підставу позову. За його оцінкою, обмеження, спричинені обмежувальними заходами, відповідали вимогам Art. 52 Abs. 1 der Charta der Grundrechte der Europäischen Union (статті 52, пункту 1 Хартії основоположних прав Європейського Союзу).
Загальний суд не встановив ані порушення принципу рівного ставлення, ані порушення принципу правової визначеності. Те, що поняття пов’язаності сформульовано широко та воно надає Раді свободу розсуду, не призводить до його несумісності із цими принципами.
Три підстави апеляційної скарги до EuGH
У своїй апеляційній скарзі апелянтка просила скасувати рішення суду першої інстанції та визнати недійсними правові акти, які її стосувалися. Як альтернативу вона просила повернути справу до Загального суду.
Вона обґрунтовувала апеляційну скаргу трьома підставами:
-
Загальний суд помилково відніс її чоловіка до провідних підприємців у секторі економіки, що є значним джерелом доходів російського уряду.
-
Загальний суд неправильно застосував із правового погляду поняття пов’язаної особи до її відносин із чоловіком.
-
Застосовані до неї заходи були непропорційними та порушували її основоположні права і принцип правової визначеності.
Рада просила відхилити апеляційну скаргу та покласти на апелянтку судові витрати.
Відмова від першої підстави апеляційної скарги
Спочатку провадження було зупинено до ухвалення рішень щодо кількох паралельних апеляційних скарг. Ці справи – C‑696/23 P, C‑704/23 P, C‑711/23 P, C‑35/24 P і C‑111/24 P (номери апеляційних справ Суду ЄС) – були об’єднані та розглянуті Великою палатою 26 березня 2026 року. EuGH відхилив апеляційні скарги. Рішення має ідентифікатор ECLI:EU:C:2026:245 (європейський ідентифікатор судової практики).
Після поновлення провадження у справі C‑695/23 P апелянтка заявила про відкликання першої підстави своєї апеляційної скарги. Тому EuGH не мав розглядати ані цю підставу, ані заперечення Ради щодо її неприйнятності.
Поняття пов’язаності за наявності родинних відносин
EuGH визнав другу підставу апеляційної скарги необґрунтованою. Основним було питання, за яких умов члени сім’ї можуть вважатися пов’язаними між собою.
Самих лише родинних відносин недостатньо
Згідно з висновками Суду, принцип правової визначеності вимагає чітких і точних норм, застосування яких є передбачуваним для відповідних осіб. Однак із цього не випливає, що законодавець ЄС повинен відмовитися від абстрактних правових понять або заздалегідь визначити всі можливі випадки їх застосування.
На думку EuGH, визначення пов’язаності, використане Загальним судом, не обмежувалося наявністю родинних відносин. Щодо членів сім’ї мають бути встановлені спільні інтереси, які об’єктивно виходять за межі самих цих відносин. Тому спільності інтересів, яка зазвичай притаманна сім’ї, недостатньо.
EuGH визнав критерії, сформульовані Загальним судом, достатньо чіткими й точними. При цьому можна було враховувати, що охоплювані ними зв’язки залежать від обставин конкретної справи, а саме поняття загалом підлягає широкому тлумаченню.
Відсутність надмірного акценту на шлюбі
Апелянтка стверджувала, що Загальний суд надав її шлюбу надмірного значення. EuGH із цим не погодився.
Загальний суд не ґрунтував свою оцінку виключно на родинних відносинах. Додатково вирішальне значення мали зв’язки між відповідними сферами діяльності подружжя. За оцінкою суду першої інстанції, встановлені ділові відносини втілювали спільні інтереси, що виходили за межі шлюбу.
EuGH також не вбачав суперечності між діловими відносинами та спільними інтересами. Спільні інтереси можуть проявлятися саме в таких відносинах.
Діяльність у різних установах
Апелянтка не обіймала жодної посади в компаніях, з якими був пов’язаний її чоловік. Натомість вона працювала у фонді, тоді як її чоловік виконував функції у відповідних компаніях.
Суд роз’яснив, що дві фізичні особи можуть мати спільні інтереси у формі ділових відносин навіть тоді, коли вони обіймають посади в різних, але пов’язаних між собою установах. Чи виконується внаслідок цього критерій пов’язаності, залежить від конкретних обставин.
У спірному випадку фонд керував благодійною діяльністю компаній, з якими був пов’язаний чоловік. Загальний суд мав право вбачати в цьому відносини, які об’єктивно виходили за межі родинних зв’язків.
Посада на громадських засадах без повноважень контролю
Апелянтка також заперечувала, що її діяльність у фонді здійснювалася лише на громадських засадах і не надавала їй контролю над його справами.
Загальний суд урахував цю обставину. Однак, на думку EuGH, відсутність контрольних повноважень не мала вирішального значення для встановлення пов’язаності. Пов’язаність не передбачає обов’язкової економічної діяльності або контролю над відповідною установою.
Тому навіть посада на громадських засадах могла свідчити про спільні інтереси, якщо фонд опікувався благодійною діяльністю компаній, з якими був пов’язаний другий із подружжя.
Відсутність спотворення доказів
EuGH також відхилив заперечення про те, що Загальний суд спотворив характер відносин між фондом і компаніями. Загальний суд установив, що фонд опікувався благодійною діяльністю кількох великих компаній.
Під час перевірки пов’язаності він мав право зосередитися на відносинах із двома компаніями, у яких чоловік працював на момент ухвалення оскаржуваних правових актів. На думку Суду, кваліфікація цих відносин як тісних не становила спотворення відповідних доказів.
Межі перегляду в апеляційному провадженні
EuGH зазначив, що апеляційна скарга обмежується питаннями права. Встановлення й оцінювання фактів загалом належить до компетенції Загального суду. Їх перегляд Судом можливий, зокрема, якщо докази було спотворено.
Особа, яка посилається на спотворення, повинна точно вказати відповідні факти або докази та викласти стверджувані помилки. Крім того, спотворення має випливати з матеріалів справи без необхідності нової всебічної оцінки фактів і доказів.
Нові доводи в апеляційному провадженні є неприйнятними
Довід про те, що заходи не мали достатнього зв’язку з Російською Федерацією та не відповідали цілям Art. 21 EUV (статті 21 Договору про Європейський Союз) і Art. 215 AEUV (статті 215 Договору про функціонування Європейського Союзу), EuGH розцінив як новий довід.
Учасник провадження не може вперше навести перед Судом довід, який розширює предмет спору, розглянутого Загальним судом. Перегляд в апеляційному провадженні обмежується правовими питаннями, які вже були предметом провадження в суді першої інстанції. Тому відповідне заперечення було неприйнятним.
Правова визначеність і пропорційність
Третя підстава апеляційної скарги також не була успішною. EuGH підтвердив висновок про те, що критерій пов’язаності не порушує принципу правової визначеності та не надає Раді необмеженої свободи розсуду.
Абстрактний критерій з обмеженою сферою застосування
Абстрактне та загальне формулювання саме собою не є несумісним із принципом правової визначеності. Необхідно, щоб обсяг і порядок реалізації свободи розсуду, яка з нього випливає, були визначені або могли бути визначені з достатньою чіткістю.
Критерій пов’язаності не застосовується ізольовано. Він прив’язаний до матеріального критерію внесення до списку, у конкретному випадку — до критерію щодо провідних підприємців у певних секторах економіки. Завдяки цьому коло можливих адресатів обмежується.
Хоча Рада має широку свободу розсуду при вирішенні питання про те, до яких осіб, що відповідають критерію внесення до списку, фактично застосовувати обмежувальні заходи, на думку Суду, це не становить порушення принципу правової визначеності.
Те, що заходи не охоплюють усіх осіб, які потенційно відповідають умовам, також не робить такий вибір протиправним. Водночас Рада не має права застосовувати заходи до осіб, які не відповідають належному критерію.
Запобігання обходу санкцій
Суд пов’язав критерій пов’язаності з метою запобігання обходу обмежувальних заходів. Він покликаний протидіяти ризику того, що вже внесена до списку особа впливатиме на пов’язаних із нею осіб, щоб обійти дію застосованих до неї заходів.
Згідно з рішенням, у кожному окремому випадку не потрібно встановлювати, що такий ризик обходу вже конкретно реалізувався. Так само не вимагається, щоб пов’язана особа сама була причетна до дій російських органів влади, які підривають територіальну цілісність, суверенітет або незалежність України.
Також не потрібно окремо доводити, що заходи проти пов’язаної особи безпосередньо чинять тиск на російські органи влади. Її включення ґрунтується на меті забезпечити ефективність заходів, застосованих до основної особи.
Перевірка пропорційності
Відповідно до висновків EuGH, для оцінки пропорційності обмежувальних заходів необхідно перевірити, чи вони:
-
слугують визнаній Союзом меті загального інтересу,
-
не є явно непридатними для досягнення цієї мети та
-
явно не виходять за межі необхідного для її досягнення.
Загальний суд перевірив придатність заходів, застосованих до апелянтки. Оскільки ці заходи мали на меті запобігти обходу санкцій, не потрібно було додатково встановлювати, що вони самі здатні безпосередньо чинити тиск на російських осіб, які ухвалюють рішення.
Менш обтяжливі заходи
Загальний суд розглянув кілька менш обтяжливих заходів і дійшов висновку, що вони не забезпечили б настільки ж ефективного досягнення поставлених цілей. Він також мав право додатково врахувати, що апелянтка не запропонувала інших альтернатив.
EuGH не вбачав у цьому неприпустимого перекладення обов’язку щодо перевірки. За відсутності відповідних пояснень Загальний суд не був зобов’язаний самостійно розробляти інші заходи або виходити з того, що не названі альтернативи обов’язково є непридатними.
Регулярний перегляд і винятки
Оцінюючи втручання в основоположні права, Загальний суд також мав право врахувати, що заходи регулярно переглядаються. Так само релевантними були можливості за передбачених умов отримати дозвіл на розморожування певних коштів або на в’їзд із гуманітарних міркувань.
Ці аспекти, з одного боку, враховувалися під час перевірки того, чи було збережено сутнісний зміст відповідних прав. З іншого боку, вони були включені до оцінки пропорційності. EuGH не встановив їх юридично помилкового переоцінювання.
Подальше продовження строку перебування у списку та наступні зміни критеріїв не були предметом провадження в суді першої інстанції. Тому заперечення, уперше заявлені щодо цього в апеляційному провадженні, були неприйнятними.
Відхилення апеляційної скарги та рішення щодо витрат
EuGH відхилив другу і третю підстави апеляційної скарги. Розгляд відкликаної першої підстави більше не був потрібний. Отже, апеляційна скарга загалом залишилася без задоволення.
Оскільки Рада просила покласти витрати на апелянтку, останню зобов’язали нести власні витрати, а також витрати Ради.
Інше рішення Загального суду від 15 жовтня 2025 року – T‑235/25 (номер справи Загального суду ЄС) стосувалося подальшого збереження її імені у списку та поняття отримання вигоди від провідних підприємців відповідно до Art. 2 Abs. 1 Buchst. g des Beschlusses 2014/145/GASP і Art. 3 Abs. 1 Buchst. g der Verordnung (EU) Nr. 269/2014. Це окреме провадження не було предметом рішення у справі C‑695/23 P.
MTR Legal Rechtsanwälte консультує компанії, інвесторів і заможних приватних осіб із питань кримінального права у сфері господарської діяльності.
